

School of Political Performance × New Performance Turku
Турка, Фінляндія
12 — 30 жовтня 2026
Міжнародна мистецька резиденція у Турку, Фінляндія
Резиденція в Турку стала першим спільним проєктом Школи Політичного Перформансу та New Performance Turku Biennale. Задум Школи почав формуватися десять років тому. У 2026 році ШПП уперше отримала власний тимчасовий дім для спільної роботи, навчання та художніх експериментів.
З 12 до 30 жовтня 2026 року в Турку, Фінляндія, відбулася міжнародна мистецька резиденція, організована Школою Політичного Перформансу (ШПП, School of Political Performance) у співпраці з New Performance Turku Biennale. Девʼятеро художниць і художників з України та Фінляндії об'єдналися для дослідження політичного перформансу, тілесності, колективної взаємодії та мистецьких практик спротиву.
Протягом трьох тижнів учасниці й учасники працювали у просторі Manilla Factory, брали участь у майстернях, лекціях, менторських сесіях, зустрічах із міжнародними кураторами та дослідниками, а також розвивали власні художні практики.
«ШПП – школа не як місце, де повчають, а як місце, де спираються одна на одну», — так Марія Куликівська описує задум ШПП
Резиденція проходила з 12 до 30 жовтня 2026 року у просторі Manilla Factory (Manillan Tehdas) у Турку.
Програма була побудована навколо розуміння політичного не лише як теми художнього висловлювання, а і як щоденної практики присутності, турботи, солідарності та тілесної дії. Учасниці й учасники спільно досліджували можливості перформансу як інструменту критичної рефлексії, взаємодії та переосмислення суспільних і владних структур.
Важливим принципом резиденції стало створення неієрархічного середовища, у якому художниці й художники могли самостійно формувати способи спільної роботи, обмінюватися досвідом та експериментувати з новими форматами творчої взаємодії.
Кураторську рамку програми створили Леена Кела (New Performance Turku) та Марія Куликівська (Школа Політичного Перформансу) за участі запрошених кураторок Джованни Еспозіто Юссіф і Сату Херрали та куратора Фарбода Фахарзаде (Titanik / Titanik AiR).
Фото Оксана Андреєва
Jari Lauren
Jussi Virkkumaa
Протягом резиденції учасниці й учасники пройшли насичену програму, яка поєднувала індивідуальну та колективну художню практику, перформативні майстерні, менторські зустрічі, дослідницькі дискусії та знайомство з мистецькими інституціями Фінляндії.
Однією з центральних подій стала майстерня Марії Куликівської «Who Has the Right to Speak? Body, Voice, Border, Document», присвячена взаємозв'язкам між тілом, голосом, кордонами та бюрократичними механізмами контролю. Через роботу з документами, письмом, аквареллю та перформативними діями учасниці й учасники досліджували, як інституції визначають ідентичність людини та як мистецтво може ставати інструментом опору цим визначенням.
Програма також включала розмову з дослідницею Dr Alissa Clarke про педагогіку перформансу, тілесне знання та художню практику як форму дослідження.
Окремий дослідницький блок був присвячений взаємозв'язкам між тілом, інституціями та репрезентацією. До нього увійшли онлайн-зустрічі з Linda Lund Pedersen, яка досліджує питання міграції, родинних зв'язків і бюрократичного контролю, та Dr Eszter Csillag, історикинею мистецтва й кураторкою, чия практика зосереджена, зокрема, на видимості художниць із Центральної та Східної Європи.
У межах менторської програми Леена Кела працювала з учасницями й учасниками над розвитком їхніх перформативних практик та підготовкою до фінальної публічної презентації.
Фарбод Фахарзаде провів кураторську майстерню та дискусію, присвячену колективним мистецьким практикам, кураторській гостинності та політичній уяві. Програма також передбачала відвідування галереї Titanik у Турку.
Під час зустрічей із Сату Херралою учасниці й учасники досліджували тілесну присутність, взаємну підтримку, практики спостереження та колективної турботи. Через соматичні вправи й рефлексію вони зверталися до питань взаємозалежності та способів співіснування в мистецькому середовищі.
Наприкінці резиденції відбулася сесія з Джованною Еспозіто Юссіф, кураторкою та художньою директоркою Museum of Impossible Forms, чия практика зосереджена на колективному дослідженні, критичній педагогіці та альтернативних формах інституційної й політичної уяви.
Важливою частиною програми стала самостійна робота учасниць і учасників, під час якої кожна художниця, кожен художник або мистецький дует отримували можливість запропонувати власні методи, теми й формати колективної взаємодії.
Резиденція також передбачала професійні зустрічі та знайомство з локальним мистецьким середовищем, зокрема відвідування Saari Residence, де учасниці й учасники зустрілися з резидентами та ознайомилися з їхніми практиками
30 жовтня 2026 року у просторі Manilla Factory в Турку відбулася фінальна публічна подія Performance & Pizza, під час якої учасниці й учасники представили результати тритижневої резиденції. Подія стала відкритим майданчиком для перформативних висловлювань, обміну досвідом і спілкування з місцевою мистецькою спільнотою.
https://youtu.be/wsabqsIRQko?si=BtZmGjXab9s95D6T
4 листопада 2026 року відбулася онлайн-презентація результатів резиденції для української аудиторії «Практики співтворення: Фінляндія × Україна. Частина 1. Презентація та розмова». Під час зустрічі учасниці й учасники поділилися своїм досвідом, розповіли про художні дослідження та практики, розвинені протягом резиденції, а також представили результати спільної роботи.
Онлайн-формат української презентації був обраний у зв'язку з безпековою ситуацією та відключеннями електроенергії в Україні
https://youtu.be/8LNh_W89_2U?si=R0TJJRK8C0C6p3zz
AntiGonna (Україна / Париж) — режисерка й перформерка. Працює з експериментальним документальним кіно, відеоартом, VR і фотографією, досліджує страх, насильство, смерть і нову оптику сексуальності. Номінантка премії PinchukArtCentre (2020); від 2022 року — резидентка Cité Internationale des Arts у Парижі, членкиня Агенції художників у вигнанні.
Олександр Галіщук (вони/їх, Україна / Грац) — мультимедійні митці і квір-анархісти родом із Мелітополя. Працюють з відео, перформансом, інсталяцією і текстом; досліджують перетин щирого й політичного через марґіналізований, квірний і травматичний досвід. Виставки та резиденції у Польщі, Австрії, Франції, Португалії, Німеччині, Нідерландах, Словенії, Молдові та Естонії.
Тетяна Корнєєва (Україна) — художниця й перформерка, співзасновниця Live Art Lab, київської незалежної групи перформансу. Працює з тілесністю й жіночою ідентичністю через наративи індивідуальної та колективної памʼяті, розвиває поняття перформативної архітектури й перформативного ландшафту. Кураторка київського міжнародного фестивалю перформансу «Перформанс Листопад».
Марія Куликівська (Україна) — художниця, перформерка й архітекторка родом із Керчі, Крим. Працює через нашарування перформансу, перформативної скульптури, акварелі, текстилю й простору. Вона знімає відбитки з тіл, шкір, тканин і документів, працюючи з крихкими матеріалами, які руйнуються й зникають. Досліджує тіло, дім, кордон, травматичний досвід і насильство. З цих відбитків будує новий крихкий дім, де вразливість стає формою дії, опору та зцілення. Роботи показували Neue Nationalgalerie (Берлін), Francisco Carolinum (Лінц), Fenix (Роттердам), Accelerator (Стокгольм) і Національний музей Ханенків (Київ); здобуває PhD у De Montfort University за Midlands4Cities Doctoral Award.
Станіслава Овчіннікова (Україна / Фінляндія) — міждисциплінарна художниця, народжена в Києві, після повномасштабного вторгнення базується в Гельсінкі. Працює з фотографією, перформансом і письмом; досліджує, як міжособистісне, інституційне та структурне насильство формує стосунки, памʼять і прожитий досвід.
Каті Кайнулалайнен та Максиміліан Латва (Фінляндія) — гельсінський перформанс-дует. Створюють візуально насичені імерсивні перформанси з ручно зробленими костюмами, звуковими ландшафтами, міфологією, фольклором і автобіографічним матеріалом; говорять про травму, сексуальність, інтимність, владні структури та стійкість — ритуально й із темним гумором.
Мо Мустафа (Фінляндія) — палестинсько-йорданський візуальний і звуковий художник, театральний автор і активіст, базований у Гельсінкі. Працює на перетині перформансу, відео, звуку й тексту; досліджує квір-діаспорну ідентичність, міграцію, належність, спротив і перетини раси, сексуальності та культурної спадщини.
Онур Тайраноглу (вони/їх, Фінляндія) — трансдисциплінарні перформанс-артисти із Гельсінкі. Працюють з текстом, відео, цифровими медіа й інсталяцією, досліджуючи перформативність поза межами мистецького контексту. Зараз розвивають довготривалий проєкт «Queer Autonomous Zone Along the Pink-line» за дворічним грантом Kone Foundation
Проєкт «Школа Політичного Перформансу × New Performance Turku» реалізується в межах проєкту ZMINA:Resilience, за підтримки фонду IZOLYATSIA (Україна), організації Malý Berlín (Словаччина) та за участі мережі Trans Europe Halles (Швеція) і співфінансується Програмою Європейського Союзу «Креативна Європа».. Погляди та думки, висловлені у цьому матеріалі, належать виключно автору(ам) і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу чи Виконавчої агенції з питань освіти і культури (EACEA). Ані Європейський Союз, ані орган, що надає грант, не несуть відповідальності за них.
Діяльність New Performance Turku здійснюється за підтримки міста Турку, Регіонального центру танцю Західної Фінляндії та Фундації Pro Manilla.
School of Political Performance × New Performance Turku
Турка, Фінляндія
12 — 30 жовтня 2026
Міжнародна мистецька резиденція у Турку, Фінляндія
Резиденція в Турку стала першим спільним проєктом Школи Політичного Перформансу та New Performance Turku Biennale. Задум Школи почав формуватися десять років тому. У 2026 році ШПП уперше отримала власний тимчасовий дім для спільної роботи, навчання та художніх експериментів.
З 12 до 30 жовтня 2026 року в Турку, Фінляндія, відбулася міжнародна мистецька резиденція, організована Школою Політичного Перформансу (ШПП, School of Political Performance) у співпраці з New Performance Turku Biennale. Девʼятеро художниць і художників з України та Фінляндії об'єдналися для дослідження політичного перформансу, тілесності, колективної взаємодії та мистецьких практик спротиву.
Протягом трьох тижнів учасниці й учасники працювали у просторі Manilla Factory, брали участь у майстернях, лекціях, менторських сесіях, зустрічах із міжнародними кураторами та дослідниками, а також розвивали власні художні практики.
«ШПП – школа не як місце, де повчають, а як місце, де спираються одна на одну», — так Марія Куликівська описує задум ШПП

Це місце, де починається взаємодія. Ви можете зв’язатися з нами щодо виставок, публікацій, співпраці, резиденцій або будь-яких пропозицій, що виходять за межі очікуваного. Ми відповідаємо на повідомлення якомога швидше - завжди уважно.
GARAGE33. GALLERY-SHELTER
Незалежний мистецький простір та G33.Concept Store
email: garage33galleryshelter@gmail.com
INST fb youtube